Історія закладу

Історія Малютянської школи.

Перші відомості про неї дійшли до нас від старожилів села, які вже повмирали. Школа була заснована в 80-х роках ХІХ століття. Стояла вона в центрі села біля каплиці. Це була простора селянська хата, в якій кілька десятків учнів різних класів навчав один учитель. Педагогами пам‘ятали старі люди, були Тиндик родом із Забір‘я, якийсь Глеб із Києва та перед революцією Орихівський з Лип-Скитка. Основні науки : читання, письмо, арифметика та Закон Божий. Кожного року з Будаївки приїздив весною на екзамени священник, перевіряв, як діти знають “Боже слово”. Тільки після революції школа була переведена в будинок, який належав раніше багачу. Там вона розміщалася до 1930 року. Було в ній три групи (так тоді називалися класи), які навчалися в одній великій кімнаті. Учні сиділи за довгими столами на довгих лавах. Заняття вів один учитель – Краковецький.

В 1931 – 1933 роках завідуючим школою був В.О.Сахновський, а вчителькою його дружина П.К.Тимошенко. Тоді вже було відкрито 4 класи.

З 1934 по 1941 роки з перервою в 2 роки (1938-1939) директором школи працював Данило Павлович Титаренко.

За цей час було відкрито 5 і 6 класи, працювало вже достатньо вчителів, школа набула нормального вигляду : Було придбано парти, столи і все необхідне для навчання

1 клас 1946 року

Для занять пристосовували ще й приміщення, яке знаходилося на тому місці, де нині стоїть музей видатного українського художника М.К.Пимоненка.

Війна перервала нормальну течію шкільного життя. В приміщенні школи фашисти влаштували конюшню, всі меблі побили, потрощили, знищили. Частина вчителів роз‘їхались по домівках, деякі (місцеві) залишились в селі. Одна вчителька – Віра Петрівна Біла була в партизанському загоні разом з кількома малютянцями. Директор школи Данило Павлович Титаренко помер у 1942 році.

Село було визволене від окупантів в листопаді 1943 року, але заняття, здавалося, відновити неможливо – школа була повністю зруйнована. Та попри всі труднощі ентузіасти П.К.Тимошенко, її дочка – студентка З.В.Тимошенко, дочки Д.П.Титаренка – вчителька Л.Д.Титаренко і Г.Д.Титаренко взялися за відновлення школи. Від жителів села зібрали столи, довгі лави. Лист заліза служив за класну дошку, по ній писали вуглиною. Знайшовся в когось буквар – його розірвали на окремі аркуші і роздали учням. Зібрали всіх дітей що мали вчитися протягом окупації, і 1 січня 1944 року відкрили школу – 4 класи. А 20-го січня 1944 року була перша вчительська конференція в м.Василькові (село тоді належало до Васильківського району).

Спочатку завідуючою школою була П.К.Тимошенко, а згодом прислали ще вчителів, і було відкрито 5-й клас. Директором школи був призначений Віталій Євтихійович Жмурко, згодом його змінили Єлізавета Амвросіївна Козир.

На початку 50-х років директором школи став Ілля Наумович Поташник,

який пропрацював у селі 20 років. Одночасно з ним працювала завучем Любов Данилівна Титаренко. За час їхнього керування школа набула найбільшого розквіту. Було придбано вантажну автомашину, і викладач праці Макс Петро Антонович навчав дітей шоферської справи. При школі була також велика кролеферма, за яку відповідала дружина директора – вчителька молодших класів Едія Львівна Архіфон. На великій пришкільній ділянці учні під керівництвом учительки біології Тамари Сергіївни Мартишок вирощували суниці, картоплю та іншу городину – все це йшло до шкільної їдальні. Навколо школи було багато квітів, для поливання яких було прокладено водогін від ставка. Добре обладнана майстерня повністю забезпечувала високий рівень трудового навчання.

Єдине, що засмучувало, - приміщення було замалим. Тож у 1954 році було вирішено силами села  будувати нову школу. В Києві на Подолі придбали будинок за 200 карбованців, і старшокласники разом з учителем і батьками їздили шкільною вантажівкою розбирати цеглу, а учні молодших класів удома чистили її. 1957 року новий будинок на 5 класів був споруджений, а в 1960 добудували спортивний зал, майстерню і ще 4 класні кімнати. На будівництві активно працювали всі учні, батьки і разом з ними всі педагоги. Особливо відзначився вчитель праці П.А.Макс, під його керівництвом було проведено парове опалення, водогін, закладено фруктовий сад.

Школа стала восьмирічною, в ній працювали різні гуртки. Особливо відзначався хоровий, яким керував учитель співів Кирило Пилипович Мусієнко. Гуртківці часто виступали з концертами у господарствах навколишніх сіл, а з власним духовим оркестром – перед жителями Малютянки.

Для школи було придбано 3 телевізори, епідіаскоп, кіноапарат, велику кількість фільмів, магнітофон, програвач, 2 баяни, навіть мотоцикл для навчання старшокласників мотосправи.

В школі була постійно діюча виставка копій репродукцій картин художника М.К.Пимоненка. Учні власним, шкільним кіноапаратом зняли фільм про зустріч із земляками, які колись позували митцеві.

Школа в ті роки вважалась опорною у Васильківському районі. Тут часто проводилися семінари вчителів, наради директорів та заступників.

Після смерті І.Н.Поташника директором школи був Олексій Миколайович Варняга,

а після того, як село в 1978 році було передано до Києво-Святошинського району, директором стала Тамара Георгіївна Солдатенко.

Після Т.Г.Солдатенко директором школи став В.М.Сокольвак, а завучем В.І.Зимник.

 Потім за досить короткий час змінилося кілька директорів школи : Качурівський Сергій Адольфович (1988 – 1992 рр.),

 Заграюк Анатолій Васильович (серпень 1992 – березень 1993 рр.),

Щепілов Сергій Вікторович (1993 – 1994 рр).

Останні два майже нічого суттєвого не встигли зробити для школи, оскільки працювали недовго, а Качурівський С.А. працював трохи довше, тож встиг придбати для всіх класів стінки, домігся естетичного вигляду класних кімнат, привіз каркаси для будівництва бібліотеки та їдальні.

З 1994 р. по січень 2003 р. директором школи працював Олександр Володимирович Семко,

а завучем Надія Іванівна Заїка.

У січні 2003-го районний відділ освіти призначив на посаду директора Руслана Олександровича Сіленка.

За час його керівництва суттєво збагатилася матеріально-технічна база школи. Були придбані комп‘ютери, відеоапаратура та музичний центр. Школа та пришкільна територія змінила свій естетичний вигляд. Були якісно відремонтовані класні приміщення, коридори, замінені старі вікна. Почала функціонувати нова шкільна їдальня. На подвір‘ї були розбиті нові клумби, посаджені декоративні дерева та квіти. Підвищилась якість навчально-виховного процесу : протягом 2004 – 2005 та 2005 – 2006 навчальних років Малютянська школа по праву виборола перше місце серед шкіл І –ІІ ступенів у Києво-Святошинському районі. Та в березні 2006 року Р.О.Сіленко був обраний сільським головою. Тож з наступного місяця колектив очолила Людмила Іванівна Бондар. Нині школа працює за новими освітніми технологіями. Учні займають призові місця на олімпіадах та конкурсах у районі. Працює широка сітка гуртків, де учні розвивають свої творчі здібності. На базі школи почали проводитися районні семінари вчителів. Проблемами школи постійно піклується сільський голова Р.О. Сіленко Саме за його участі за короткий час був якісно відремонтований спортивний зал, збудований дитячий майданчик та поповнено матеріально-технічну базу школи. Учні отримали в подарунок ще один комп‘ютер із підключенням до системи Інтернет.

Гордість шкільного подвір’я «Альпійська долина»